Та вже третій вечір, як дівчину бачив,
Ходю коло хати, її не видати.

Приспів:
Вийди, дівчино, вийди, рибчино,
Вийди, серденя, утіхо моя!

Не вийду, козаче, не вийду, соколе,
Мене мати лає, гулять не пускає.

Приспів.

Та було не рубати зеленого дуба,
Та було не сватати, коли я нелюба.

Приспів.

Було не копати під порогом ями,
Було мене не брати від рідної мами.

Приспів.

Та було не жати зеленого жита.
Було не сватати, коли я сердита.

Приспів.

Було не рубати зеленої вишні,
Було не сватати, коли не до мислі.

Приспів.

Було не рубати зеленої сливки,
Було не сватати мене чорнобривки.

Приспів.

Було не рубати білої берези,
Не сватав ти п'яний, сватав ти тверезий.

Приспів.

Не сватав мене ти темненької ночі,
Не вилізли ж тобі твої чорні очі.

Приспів.

Ой, як же була темненькая нічка,
То там же горіла ясненькая свічка.

Приспів.

Ой, було ще й другу тобі засвітити,
Ой, було би лучче тобі роздивитись.

Правда, дівчино, правда, рибчино,
Правда, серденя, утіхо моя.