Та туман з моря налягає,
А мати сина вговоряє.

А мати сина вговоряє
Та на вулицю не пускає.

Син матері не послухав, —
Засідлав коня, сів, поїхав.

Їхав поле та їхав двоє,
А на третьому та становився.

А на третьому та становився,
Та його коник сторопився.

Прив'язав коня до прикорня,
Та й до прикорня дубового.

Та й до прикорня дубового,
Та й до повода шовкового.

А сам пішов до дівчини,
Та й до дівчини Катерини.

Та й до дівчини Катерини,
Та й на м'якії перини.

А я спав, не спав — прокинувся
Та й пішов на двір та й кинувся.

Та й нема коня, ні прикорня,
Та й ні прикорня дубового.

Та й ні прикорня дубового,
Та й ні коника вороного.

Та й ні коника вороного, -
Та ні повода шовкового.