Та наступає чорная хмара,
А другая синя, | (2)
Та породила удівонька
Та хорошого сина.

А де вона його породила?
У зеленій діброві! | (2)
Та не дала йому, молодому,
Ні щастя, ні долі.

А дала йому білеє личко,
Ще й чорнії брови. | (2)
Та було б тобі, моя мати,
Цих брів не давати.

Та було б тобі, моя мати,
Щастя-долю дати, | (2)
Бо тепер мене, моя мати,
Записали у солдати!

Не плач, мати, не журися,
Бо на те я вродився, | (2)
Не плач, мати, не печалься,
Бо на те я вдався.

Та не розвивайся, сухий дубе,
Завтра мороз буде, | (2)
Не женися, вдовин сину,
Восени набор буде!

Я морозу не боюся —
Рано розів'юся, | (2)
Я набору не боюся —
Зараз оженюся.

Та, ой, гай, мати,
Ой, гай, мати,
Ой гай зелененький, | (2)
Та помандрував з села
Козак молоденький.

Як мандрував, шапочку зняв,
Низенько вклонився: | (2)
Прощавайте, сусідоньки,
Може, з ким сварився!

Та хоч сварився не сварився,
Аби попростився. | (2)
Ой, як вийшов на битий шлях,
Та слізоньками вмився.

Не жаль мені доріженьки,
Що закурилася, | (2)
А жаль мені моєї неньки,
Що зажурилася.

Не жаль мені доріженьки,
Що пилом припала, | (2)
А жаль мені дівчиноньки,
Що з личенька спала.

Ой, поливайте суху доріженьку,
Щоб не курилася, | (2)
Ой, розважайте мою неньку,
Щоб не журилася!

Не згадуйте лихим словом,
Щоб я не журився, | (2)
А згадуйте добрим словом,
Щоб я веселився!