Та мене матінка зродила,
Та зроду не бранила.
Та по білому по личеньку
Сами сльози ллються...

Та по білому по личеньку
Сами сльози ллються;
Та од милого пісем нєту
Поклончики шлються...

Та прислав милий два поклони,
Коня вороного.
— Та оце ж тобі, моя мила,
Що вірно любила...

Та оце ж тобі, моя мила,
Що вірно любила.
Та хоч любила не любила —
Слави не робила...

Та була слава — перестала,
Та стали поговірки,
Та то ж на тую дівчиноньку,
Що чорнії брови...