Стань, мамцю, на стільчик
Та й подай гребінчик.
Хай розчешу косу
Під зелений вінчик.

Мірто ж моя, мірто,
Мірто моя дрібна.
Мушу тя зітяти,
Бо мені потрібна.

Мушу тя зітяти,
В корону вложити,
Бо йду до милого
Навіки служити.

А брат косу чеше
Малими ручками,
***
Дрібними сльозами.

А наша Надійка,
Як цвіт на калині.
Як ї будеш бити,
Буде жаль родині.

Не буду ї бити.
Припала до серця,
Припала до серця,
Буду ї любити.

Казала, сестричко,
Ще не віддавайся,
Є в городі зілля –
Вийди, заквітчайся.

Понад нашов хатов
Літали ворони.
Тернопільські хлопці,
Бувайте здорові.

Ой, не плач, молода,
Нехай дружки плачут,
Вони би ся віддали,
Аж їм серце скаче.

Русу косу розчесала,
Начиннє помила.
Сідай, сідай, моя доню,
Вже ся наробила.

Попід мою хату
Стежка мармурова,
Ніхто не перейде,
Но я гонорова...

Благослови, Боже,
І отець, і Мати
Свої любі дитятонька
До шлюбу відправляти.

Покропляй, матонько,
Своє любе дитятонько водою,
Доленькою доброю!