Схилилися дві берези низько,
Живе козак край дівчини близько.
Ой, козаче, не ходи до мене,
Буде слава на тебе й на мене.

Ой, я слави тії не жахаюся,
Хто сподобавсь, то з тим і кохаюся.
Пита неня: Де вінок свій діла,
Чого ж з личенька дуже змарніла?

Ой, матінко, голубонько рідна,
Не лай мене, головонько бідна:
Я йшла вчора по воду до броду
Та впустила свій віночок в воду...

Треба ж, доню, громаду збирати,
Треба ж вінок з води рятувати.
Ой, не треба ж людей турбувати,
Треба ж мені всю правду казати:

Як я вчора верталася з річки,
Загаялась, бо рвала порічки.
Як втрапився козак молоденький,
Та й зняв з мене вінок зелененький...