Реве вода з-під города, —
Кінь не хоче пити.
Ходив би я до дівчини,
Не хоче любити...

Червоная калинонька,
А біле деревце:
Чом не сядеш, не говориш,
Козаченьку-серце?

Ой, таку ж, моя мила,
Натуроньку маю,
Що як сяду біля тебе,
То все забуваю.

Степ широкий, всюди видно, —
Милого не бачу,
Як згадаю я про його,
То зараз заплачу...

Плачуть очі, серце тужить,
Сама я не знаю,
Що такого хорошого люблю —
Та не маю...

Не там щастя, не там доля,
Де багаті люде:
Де беруться не з любові
Там щастя не буде...

З багатою, з поганою
Гірко тобі буде,
А з бідною, з хорошою
Не стидно між люде!..

В багатої, поганої
Воли та корови,
А в бідної, хорошої
Та чорнії брови...

Багатая, поганая —
Та ще к тому й пишна,
А бідная, хорошая,
Як у саду вишня...

Степ широкий — всюди видно,
Милого не бачу,
Як згадаю я за його,
То зараз заплачу...