Реве та стогне люд голодний,
Собі свободу добува.
Воює з нами цар негодний,
Всю землю кров'ю залива.

Попам, чортам довговолосим,
Велять людей так научать:
На світи жить голодним, босим,
Закони царські почитать.

А люди трохи поумніли,
Уже не слухають попів,
Кричать, що мають вони сили...
- Долой царя, долой панів!

Не треба нам царя Миколи,
Його з престолу мы звергнем,
Напишем новії закони,
Нові порядки заведем.

А цар Микола, він, гайдуче,
Сидить в віконце вигляда.
Кровавий труд жандармськой пулі
Вином та медом залива. (2)