Раз у похід козак собирався,
Він дівчину свою розважав, -
Про кохання палке, як прощався, |(2)
Він дівчині своїй розказав. |

- Не сумуй ти, моя чорнобрива,
Я з кривавого бою вернусь,
Як не візьме сирая могила, |(2)
Я навіки твоїм зостаюсь. |

І повірила щиро дівчина,
Обіцяння йому віддала.
Де взялася недобра година, - |(2)
Лиха вістка із війська прийшла. |

Чорнобривого, кажуть, немає, -
Він загинув в кривавім бою,
Люди добрі його поховали |(2)
У чужому далекім краю. |

А той хлопець з походу вертався,
Він живий, - то помилка була.
Біг скоріш до дівчини питаться, |(2)
Що забула його, козака. |