Прощавайте ви, ріднії села,
І ти, найдорожча, прощай...
Я завтра до бою від'їжджаю,
А ти у садочку не чекай...

А може я в бою загину
І кровця по мені потече,
Лежатиму в бою самітний,
І більш не побачу я тебе...

Дубовий хрест буде за батька,
Береза за матір буде,
А тая сирая могила
Засмутить, серденько, тебе...

І більше не побачу я нікого,
І більше не побачу я людей,
І більше я тебе не пригорну
До своїх юнацьких грудей...