Полишила перепілонька свої дрібні діти,
А сама пішла в пшениченьку сидіти.
- Ой не літай же, перепілонько, поночі, поночі,
Бо вибереш си на тернячко очі.
- Ой як мені поночі не літати,
Дрібні діточки, чим їх годувати?
- Ой не журися, матінонько, нами,
Поростуть крильця, ми полетимо самі.
Ой полетимо попід саме море,
Не злетимо сі ми докупки вже ніколи.