Виступали козаченьки
З високої гори:
Попереду козак Нечай |
На воронім коні. | (2)

Ступай, коню, дорогою
Широко ногами;
Недалеко Берестечко |
І орда за нами. | (2)

Стережися, пане Яне,
Як Жовтої води:
Йде на тебе сорок тисяч |
Хорошої вроди. | (2)

Як став джура, як став малий
Коника сідлати,
Стали під тим коніченьком |
Ніженьки дрижати. | (2)

А где ж твої, Нечаєнку,
Кованії вози?
Під містечком Берестечком |
Заточені в лози! | (2)

Що я з вами, вражі ляхи,
Не по правді бився:
Як припустив коня вороного, — |
Міст мені вломився! | (2)