Пішов козак яром,
Яром-долиною,
Надибав кущ калини, |
А два смородини. | (2)

Я калину зломлю, схилю,
А смородину лишу
А я тую вдову люблю, |
Дітей ненавиджу. | (2)

Коли ломиш калиноньку,
Лиши її квіти.
Як ти вдову вірно любиш, |
Люби її діти. | (2)

На калину вітер віє,
Калина лосніє.
Козак дівку вірно любить, |
Казати не сміє. | (2)

А я ж її не займаю,
Сватати думаю,
Я до неї не говору, |
Боюсь поговору. | (2)

Була слава, була слава,
Стали поговірки
Та на того козаченька, |
Що ходить до дівки. | (2)

Були, були поговірки,
Стали поговори
На нашого козаченька, |
Що чорнії брови. | (2)

Ой, не єсть то козак добрий,
Єсть то ледащиця.
В корчмі вп'ється, з кожним б'ється, |
Вдома не ночує. | (2)

З людьми б'ється.
Вдома не ночує,
Бере пляшку й чарку в руки, |
Всіх людей частує. | (2)