Оженився Василько
Та й за Марусину.
Полягали вони спати
У тиху годину.

-Ой, Марусю, зле чувати,
Відей піду воювати.
Як я піду на войночку,
Лишу тебе сиріточку.

Буду тобі листи слати,
Буду тебе пам'ятати.
Нема листа, нема картки,
Йде Марусі вже до мамки.

-Нема рочок, нема другий,
В мене, мамо, інший любий.
Хочу я сі віддавати,
Не Василя виглядати.

- Чекай, доню, ще хоч трошки,
Най прийде Василь із войська.
Вона того не слухала
І з Михайлом шлюб узяла.

Йде Маруся від шлюбочку,
Василь - з войська до домочку.
Лівов руков Марусю обіймає,
Правов – гострий ніж виймає.

Казала с, Марусе,
Будеш вік кохати,
Тепер знай, Марусе,
Будеш умирати.

Казала с, Марусе,
Будеш ні любити,
Знай тепер, Марусю,
Мусиш в землі гнити.