Ой зійшов місяць, зійшов ясний,
Усю долину освітив,
Як освітив він всю долину –
І знов за хмари заходив.

В долині в тій стоїть хатина,
А в тій хатині три вікна,
Там мати доню научає,
Доня заплакана була:

Ой, доню моя, люба доню,
Ти в мене донечка одна,
Не жди козаченька з походу,
Єго на світі вже нема.

Багато з війська поверталось,
Багато декого нима,
Багато парочок звінчалось –
Чогось осталась ти одна.

З нелюбом рученьки зв'язала,
З нелюбом жити я буду,
А як згадаю про милого –
То у могилу я піду.