Ой, запой, запой, ти, ворончик мой,
Та й подай голос через тьомний лєс.

Та й подай голос через тьомний лєс,
Через тьомний лєс до большой тюрми.

Ой, тюрма, тюрма, тюрма камена,
Я в тобі сиджу вже ж не год, не два.

Я в тобі сиджу вже ж не год, не два,
Вж ж не год, не два - ровно десять лєт.

Десятий іде, став думать, гадать,
Напишу письмо отцю й матері.

Отець-мать родна письма не прийняла,
Отказалася, не созналася.

Що в нашім роду вора не було,
А ні ворічка, ні розбійничка.

Став думать гадать, став письмо писать:
Напишу письмо жені молодой.

Жена молода письмо прийняла,
Розпечатала та й заплакала.

Що люди живуть, як сади цвітуть,
А я молода сохну, як трава.