Ой, за гору високую
Сонечко сідає,
Молода дівчинонька
Гіренько ридає.

Ой, плаче-ридає,
Сльози не втирає,
Бо в далекую дорогу
Милий ся збирає.

А на конях мчать степами,
Мов ті чорні хмари
Проклятії воріженьки,
Турки і татари.

Не плач, мила,не журися,
Лучше Богу помолися.
Ординців мушу бити,
Рідну землю боронити.

Ой, рано-раненько у гаю
Золуля кувала.
Дівчина в дорогу
Козака проводжала.