Ой, з-за гори хмарка наступає,
З тієї хмарки дощик накрапає,
З тієї хмарки дощик накрапає,
Мене милий покинути має...

По чім же ти, мила, угадала?
Або тобі матінка сказала?
По тім же я, милий, угадала:
Рано встаєш, а пізно лягаєш.

В сінечки йдеш — сідельце шукаєш,
В конюшню йдеш — коника сідлаєш,
Вороному коню сіна підкидаєш,
Жовтенького вівса підсипаєш.

В світлоньку йдеш — важенько здихаєш,
Дитиночку береш — не цілуєш.
Ой, ну, мила, дитино малая,
Зостається мати молодая...

Зоставайся ти, мила, здорова —
Оце ж мені на службу дорога.
Тоді мене сподівайся в гості,
Як поросте трава на помості...

Тоді мене побачиш у хаті,
Як поросте овес на лопаті.
Росла трава та й посихать стала,
Ждала, ждала та й плакати стала...