Ой, з гори, з гори вітер повівав,
Дунай висихав, зіллям заростав,
Зіллям-трепіттям, вселяким цвітом.
Дивне звір' є спасає зілля,
Спасає зілля сивий оленець.

Надійшов над його молодий княжа,
Молодий княжа з лучком-стрілком.
Лучком-стрілком звір'є забив,
На гуслі грає, красно співає.

Надійшов над його батійко його:
"Ти, синку, синку, оленців стріляєш,
На гуслі граєш, красно співаєш,
А того не знаєш, чого заплачеш:

Турки, татари Підгор'я взяли,
Полон забрали, долів погнали".
"Сідлай мі, тату, коня бистрого,
Злагоди мі, тату, меча острога,
Най я поїду, турка догоню,
Моє Підгор'я назад оберну,
Назад оберну, краще осаджу".

Ой, як догонив та й іх розгромив.
Своє Підгор'я назад обернув,
Назад обернув, краще осаджав,
Ой, осадив він три села людей:
Ой, одно село - старими людьми,
А друге село - парубойками,
А третє село - дівчинойками.

Стар ії люди суди судили,
А парубойки на ворогів ходили,
А дівчинойки - шитойки шили.