Ой, є в лузі калина, | (2)
В город сі нахилила.

Пішли ї дружки рвати — | (2)
Не дала сі зломати.

Пішла Маруся сама, | (2)
Калини нарвала.

Принесла до світлоньки | (2)
Межи свої гостоньки.

На тесовий стіл клала, | (2)
Батенька ся питала:

— Батеньку, голубоньку, | (2)
Скажи мені правдоньку,

Чи я буду такая, | (2)
Як калинонька тая?

— Будеш, Марусю, будеш, | (2)
Поки при мені будеш.

А, як підеш від мене, | (2)
Спаде красонька з тебе.

З твого зіленька — роса, | (2)
З тебе, Марусю, — краса.