Ой вишенька, черешенька у саду,
Гей, породила мене мати на біду.

Породила мене мати на біду,
Гей, та віддала за п'яницю молоду.

А п'яниця-недбайлиця в коршмі п'є,
Гей, а як тірийде додомочку, жінку б'є.

Не бий мене, мій миленький, хоть удень,
Гей, та не сміши челядоньки і людей.

Не бий мене, мій миленький, уночі,
Гей, докучило ж під стріхою стоячи.

Під стріхою горобчики чиркотять,
Гей, та на моє біле тіло порошать.

Та на моє біле тіло порошать,
Гей, вони ж мені карі очі затрусять.

Приїхали жаіндароньки у мій дом,
Гей, та й узяли миленького на вибор.

Ой, узяли миленького, узяли,
Гей, назад йому білі ручки зв'язали.

Чи жаль, доню, що нелюбонька взяли?
Гей, ой чи жалко, що не міцно зв'язали?

Не жаль, мати, що нелюбонька взяли,
Гей, тільки жалко, що не міцно зв'язали.

Як вирветься превражий син, утече,
Гей, не раз, не два головоньку натовче.