Ой, відси гора, відти другая,
Межи тими гороньками ясная зоря.
Ой, я гадаю, що зоря зійшла,
А то моя дівчинонька по воду вийшла.
А я за нею, як за зорею,
Чистим полем сивим конем та й доганяю.

А як догонив та й заговорив:
- А хто тебе, дівчинонько, так рано збудив?
- Ніхто не збудив, я сама встала,
Зійшла зоря серед моря, я ся вмивала.
- Дівчино моя, напій ми коня,
- Не напою, бо ся бою, бо ще-м не твоя.

Як буду твоя, напою ти й два
З цімбрової керниченьки, з нового відра.
- Дівчино моя, сідай на коня
Та поїдем чистим полем до мого двора,
А в моїм дворі штири покої,
А п'ятая світличенька для нас обоїх.