О й в полі береза,
В полі кучерява,
А на тій березі |
Зозуля кувала. | (2)

Ой то не зозуля,
То рідная мати,
Вона виряджала |
Сина у солдати. | (2)

"Ой іди ж ти сину,
Довго не барися,
За рочок, за другий, |
додому вернися". | (2)

Вже рочок минає,
Другий наступає,
на третій годочок |
Приїхав синочок. | (2)

"Ой чи рада, мати,
Ой чи рада мною?
Ой чи рада, мати |
Мею дружиною?". | (2)

"Ой рада я сину,
Рада я тобою,
Ой та я не рада |
Твоєю жоною" | (2)

Посадила сина в
В хаті між гостями,
Нелюбу невістку - |
В сінях за дверями. | (2)

Наварила сину
Солодкого меду,
нелюбій невістці - |
Зеленого яду. | (2)

А вони обоє
так вірно любились,
Тим зеленим ядом |
Та й переділились. | (2)

"Ой Боже мій, Боже
Що я наробила
Через невістойку |
Сина отруїла". | (2)