Ой, у полі озеречко,
Там плавало суденечко.
Там плавало суденечко
Троє суток із водою.

До бережка припливає,
Козак дівку викликає:
Вийди, дівчино, вийди, вірная,
Поговоримо з тобою.

Ой, рада б я виходити,
З тобой, серце, говорити.
Лежить милий на правій руці,
Так боюся розбудити.

Ой, дівчино моя, Галю,
Захилися хоч за лаву,
Захилилася хоч за лаву,
Бо я тебе дуже вдарю.

Ти, козаче молоденький,
В тебе коник вороненький.
Сідлай коня, з'їзжай з двора,
Ти не мій, а я не твоя.

Козак коника сідлає,
До коника промовляє: —
Біжи, коню, біжи, вороний,
Аж до тихого Дунаю.

Ой, як же я утоплюся,
Назад же я не вернуся.
Щука-риба, приймай тіло,
А ви, анголи, - душу.

Коло тихого Дунаю
Стану я та й подумаю:
Ой, чи мені утопиться,
Чи назад воротиться...

Ой, я стану під вербою,
А ти станеш під другою.
Скажуть люди - я й сам бачу,
Що не вірні ми з тобою.