Ой, у полі нивка, росте стебелинка.
Там дівчина жито жала, гарна чорнобривка. (2)

Жала ж вона, жала, сіла спочивати,
їхав козак з України, мусів папку зняти. (2)

Мусів шапку зняти, день добрий сказати:
Помагай бог, дівча моє, тобі жито жати. (2)

А дівчина стала, йому одказала;
Вона ж Йому одказала, серденьком назвала. (2)

Як ідеш додому, не кажи нікому,
Бо рознесуть сеє люди, як вітер солому. (2)

А вітер тихенький, солома легенька.
Візьмуть мене люди в зуби, я ще ж молоденька. (2)

А вже ж сяя слава по всім світі стала,
Що дівчина козаченька серденьком назвала. (2)

А вже ж тая слава по всім городочку,
Що дівчина козакові вишила сорочку. (2)

Вари, мати, вечеряти, а я ляжу спати,
Обіщався козаченько музики наняти. (2)

В нього нема сім пар волів, ще й не має хати,
Він не може, моя доню, на рушничок стати. (2)

Вари, мати, вечеряти, а я сяду шити,
Обіщався козаченько на музиках бути. (2)

В нього нема сім пар волів, а ні три корови,
Він не буде тебе знати, в тебе чорні брови. (2)