Ой у лузі, при долині
Колихала дівчинонька |
Дві дитині. | (2)

Колихала, та й плакала:
"Ой, чого ж я, молоденька, |
дочекала. | (2)

Дочекала дві послузі,
Куди хожу, та й шо роблю - |
Серце в тузі. | (2)

Ой ти, сестро моя рідна,
Спохітни ми двоє діток, |
Бо я бідна." | (2)

"Хіба би я дурна була,
Що би я тих двоє діток |
Спохітнула. | (2)

Чи ж я тобі не казала,
Щоби ти ся з писариком |
Не кохала? | (2)

Бо той писар дрібно пише,
Не одну він дівчиноньку |
З дитєм лише." | (2)

"Ой ти, руто зелененька,
Ой, чого ж я дочекала, |
Молоденька..." | (2)