Ой, у лісі, в лісі, під дубом зеленим,
Ой, там лежав козак тяженько ранений.

Тяженько ранений, терпить тяжкі муки:
Без лівої ноги, без правої руки.

Надійшла від ньому єго рідна мати,
Узяла китайку, почала витати.

Надійшла від ньому сама мила єго,
Плаче і ридає, і питає єго:

Ой, милий, мій милий, де ж твоя рученька,
Чим ти ня пригорнеш до свого серденька?

Мила моя, мила, ни плач коло мене,
Возьми си хустину, повтирай кров з мене!

Візьми си хустину, ту що з вошивала,
Будеш помнятала, що'с козака мала.

Щоби'с помнятала, що'с козака мала
І на Україні єго поховала.

І на Україні єго поховала,
На єго могилі славу написала!