Ой, там, в нових сінях, сонечко сіяє.
Там Михасенько коника сідлає.
Ой, сідлає, коня ся питає:
— Ой, коню мій вороненький,
Ой, коню мій вороненький,
Будь в дорозі щасливенький!

Бо ми поїдемо на ялові мости,
Там ми підемо до батенька в гості.
А батенько гостей не приймає,
Воротонька запирає.
— Ой, коню мій вороненький,
Будь в дорозі щасливенький!

Бо ми поїдемо на ялові мости,
Там ми підемо до матінки в гості.
А матінка гостей не приймає,
Воротонька запирає.
— Ой, коню мій вороненький,
Будь в дорозі щасливенький!

Бо ми поїдемо на ялові мости,
Там ми підемо до сестроньки в гості.
А сестронька гостей не приймає,
Воротонька запирає.
— Ой, коню мій вороненький,
Будь в дорозі щасливенький!

Бо ми поїдемо на ялові мости,
Там ми підемо до милої в гості.
А миленька гостоньки приймає,
Воротонька відчиняє.
Воротонька відчиняє
Та й за столи запрошає.

За столи кленові милого саджає,
Добрим словом вона 'го витає:
— Ой, Михасю, ти, мій Михасеньку,
Будь ми вічно милесенький.
— Ой, коню мій вороненький,
Будь в дорозі щасливенький!