Ой, там на горі щось чорніє,
Напевно, милий мій іде,
На нім сорочка вишивана,
Напевно, зрадив він мене.

Люблю рожу рожевую,
Люблю я рожу поливать,
Люблю я уста малинові
При темних ночах цілувать.

Люблю я рожу рожевую,
А вітер листя обірвав.
Я не забуду той теплий вечір,
Коли мій милий від'їжджав...

Поїхав в станцію Одеса
І Криворіжецький вокзал,
А на прощання посміхнувся,
В останній раз сказав: Прощай!..

Прощайте, гори і долини,
Прощай, дівчинонько моя,
Бо я вже більше не вернуся
І попрошу, щоб забула...

Забуть тебе я не забуду,
Забуть тебе я не зможу,
Лиш вірну правду тобі я скажу,
Що одного тебе люблю!..