Ой, сум та сум по Україні
Там, де чорніють димарі,
Там люди з голоду вмирають,
А смерть панує по селі...

Хати біленькі не біліють,
Сади зелені не цвітуть,
Там люди сотнями вмирають,
А інші в муках смерті ждуть...

Ой, чути, чути зойки, крики:
Ой, тато, мамо, хліба дай!
Або візьми нас, рідний батько,
Та ще й живими поховай!..

Почувши батько дітей крики,
Закрив він очі, став тікать,
Покинув дітей смерті ждати,
А сам пішов волі шукать...

Закатувала Україну
Москва червона - жидова,
А по тій волі і свободі
Там чорний прапор повіва...