Ой, сапала буряки під зеленим дубом,
Полюбила бригадира з кучерявим чубом.

Прийди, прийди, бригадире, до мене додому,
Бо мій милий чорнобривий пішов у дорогу.

Прийди, прийди, бригадире, — вечеря зварена:
Вареники і горілка, і курка печена.

Ой, як прийшов бригадир та й не розглянувся,
А мій милий чорнобривий з дороги вернувся.

Бригадире, бригадире, де я тя подію?
Вже мій милий чорнобривий ходить по подвір'ю.

Бригадире, бригадире, сідай у куточку,
А я скажу миленькому — підсипала квочку.

Прийшов милий та й до хати, почав розглядати:
— Чи варила, чи топила — давай вечеряти!

— Не варила, не топила, і так в хаті гаряче,
Підсипала білу квочку, мабуть, з хати утече.

— Ой, ти, моя жінко мила, іди добре перевір:
По-твоєму — біла квочка, по-моєму — бригадир.

Взяв чоловік та й пасок за обидва кінці —
Досталося бригадиру, досталося й жінці.