Ой, поїхав козаченько на довгу війну,
Лишив жону Маріяну як мальовану. | (2)

Ой, приснився козакови такий дивний сон,
Що з правого рукавчика вилитів сокол. | (2)

– Ой, устань же, козаченьку, устань на ніжки,
Долом, долом, долиною аж до ворожки. | (2)

– Ти, ворожко-вигадошко, виложи ми сон,
Що з правого рукавчика вилитів сокол. | (2)

– Ой, молодий козаченьку, сон ти виложу,
Як ти ся слова ни сповнять, голов положу. | (2)

Ой, поїхав козаченько на круту гору,
Ниґде світла ни видати, а в єго дому. | (2)

А приїхав козаченько наблизь ворота,
Лижит жона Маріяна білим накрита. | (2)

– Жоно моя молодийка, устань ни лижи,
Розплакався син малийкий, на ручки 'го взьми. | (2)

– Ой, молодий козаченьку, ни мож ся зняти,
Біле тіло глинов стало, ни мож підняти. | (2)

Ой, ударив козаченько у стів головов,
Ой, сину мій возлюблений, то'м пропав з тобов. | (2)