1. Ой поїхав Іванюша сім літ на війну.
Лишив жінку Марусину на неньку стару.

2. Казав її годувати пшеничним хлібом,
Казав її напувати медом ще й вином.

3. Вона її годувала гірким полином,
Вона її напувала тяжков трутизнов.

4. Ой із'їхав Іванюша з гори в долину,
Пустив свого ворон-коня в траву зелену.

5. Пустив свого ворон-коня в траву зелену,
Сам ляг спати Іванюша на годину.

6. Та й приснився Іванюші неприятний сон,
Що з правого рукавчика вилеитів сокол.

7. Ой схопився Іванюша на білі ніжки,
Всьодлав, взарвав ворон-конем аж до ворожки.

8. – На дзєнь добрий, вороженько, як же ся маєш?
Відгадай ми цей соночок як добре знаєш.

9. – Ой що ж би я за ворожка в цім краю була.
Щоб я тобі, козакови, сон не відгадала.

10. Ой їдь, ой їдь, Іванюша, ни жалій коня –
Твоя жінка Марусина лежить нежива.

11. Опівночі на пів часа родила сина,
На россвітю як в три часа сама померла.