Ой, під лісом тилятко пасеться, тилятко пасеться,
Голос по дубині як листок трясеться.

В див'яті годині мелий прибігає, милий прибігає:
– Шо ту робиш, Фися, вечир вечиріє, вечир вечиріє.

– Я пасла тилятко та ся загубило, та й ся загубило,
Що чирвоним значком позначено било, позначено било.

– Поміг бе'м ти, Фисю, тилятка глядати, тилятка глядати,
Куби'з ня навчила хорошо співати, хорошо співати.

– Ой, сідай, миленький, я ти заспіваю, я ти заспіваю,
Сідай коло мене, бо я вже сідаю, бо я вже сідаю.

А ніч була темна, та й ся перенесло, та й всьо перенесло,
Ще сонце ни сходить мати вбід винесла, мати вбід винесла.

Мати вбід винесла, глянула на двоє, глянула на двоє:
– Що ти робиш, Фисьо, моє дитя злоє, моє дитя зло.

Тихо, стара мати, пиристань лаяти, пиристань лаяти
– Бери нас вобоє, бде нас двоє мати, бде нас двоє мати.