Ой, не шуми, луже, та зелений байраче!
Не плач, не журися, молодий козаче!
Ой, як не шуміти — корінь вода миє,
Як мені не плакать, що серденько ниє...
Ой, буду шуміти, поки розів'юся,
Ой, буду плакати, поки не женюся...

Ой, плачу ж я, плачу темненької ночі, —
Немає покою моїм карим очам...
Сусідоньки близькі — вороженьки тяжкі
Не велять ходити, дівчини любити...
Я дівчину люблю і люблячи возьму!
Кажуть вороженьки, що я скоро умру...

Ой, умру я, мила, а ти будеш жива,
Прийди подивися, де моя могила.
Ой, моя могила край синього моря,
Хто не зна любові, той не знає горя...

Ой, не ступай, мила, правою ногою —
Скажуть вороженьки, що жив я з тобою...
Ой, не кидай, мила, сирою землею,
Бо й сама ж ти знаєш, як тяжко під нею...
Ой, тим воно тяжко — любилися важко,
Тим воно важенько — любились вірненько...