Ой не куй, зозуле, да й по діброві,
Да й не збуди мене, молодо(ї).

Бо я й молода да й не гуляла,
Бо мене матінка й не пуска(ла).

Бо мене й матінка да й не пускала -
У новій коморі зачиня(ла).

У новій коморі да й зачиняла,
Золотим замочком замика(ла).

Золотим замочком да й замикала,
Шовковим шнурочком зав'яза(ла).

Ой посидь же, доню, да й у темниці,
Поки й розійдуться вечорни(ці).

Поки й розійдуться да й вечорниці,
Поки ляжуть спати чарівни(ці).

Пусти ж мене, мамо, да й погуляти,
Бо вже чарівниці лягли спа(ти).

Тільки мій миленький по двору ходить,
Вороного коня за повід во(дить).