Ой, луже, луже, зелений луже!
Я ж по тобі, луже, та й не находжуся,
Я ж по тобі, луже, та й не находжуся,
Кого кохаю, та й не надивлюся!
Кого кохаю — той за очима,
А як бридкий — то перед очима...

Ой, бачу ж я, бачу дівчину свою,
Що походжає в вишневім саду,
Щипа листоньки з рясної гілоньки,
Чека милого до розмовоньки...
Під черемхами ліженько слала,
Свого милого все сподівала...

От милий іде темної ночі,
Ляга в ліженько і щось міргоче.
Чи ти, милий, спиш, а чи так лежиш,
Чому ж мого серденька не розвеселиш?
Я ж, мила, не сплю, так собі лежу,
Та вже ж твого серденька не розвеселю...

Звелю ж коника свого сідлати
Та й помандрую дівчини шукати!
Із'їздив вже світ і Вкраїну всю,
Не найшов дівчини кращу за цю.
Та як кращої мені шукати,
Коли ж твоя неня знає чарувати?..

Козаченько мій, серденько моє!
Бодай же ти так знав, як день минає,
Бодай же ти так знав з сіней до хати,
Як моя неня та й чарувати...
В мене чароньки — чорні брівоньки,
В мене принада — сама молода!..