Ой, летіли гуси з далекого краю,
Сколотили воду на тихім Дунаю.
Одні колотили, другі говорили:
- Мусить война бути, бо вже йдуть рекрути.

Вийшла стара мати на високу гору,
Кличе свого сина із войська додому:
- Ой, ти мій синочку, ходи додомочку,
Най я тобі змию ще раз головочку.

- Тогди-с мені мила, як я був при тобі,
Тепер ми не змиєш, бо я жовняр собі.
Змиють мені, змиють пани капітани,
Тепер ми не треба ні тата, ні мами.

Змиють мені, змиють пани офіцири,
Тепер ми не треба жадної родини.
Змиють мені, змиють дощі майовії,
Кучері розчешуть вітри буйненькії.