Ой, летіла зозуленька
Через гай куючи.
Заплакала дівчинонька,
Білу постіль стелючи.

Постіль моя, тонка, біла,
Як на тобі жалко спати.
Жалко спати і лежати
І козака дожидати.

Козачина — славний хлопець
Обіцявся мене взять,
Через лихі воріженьки
Мене взяти не велять.

Ані думки, ані гадки,
Щоб я була за тобою,
Ти багатий, ти розумний
І ти гарний сам собою.

Як я буду йти до вінця,
Відчиняйте ворітця,
Сидить дівка край віконця,
Тяжко-важко журиться.

Не журися, дівча, мною,
Я не буду з тобою,
Я не буду тобі мужем,
А ти мені жоною.

Як я буду вінчатися,
То ти будеш дивитися,
Будуть тобі дрібні сльози,
Як той горох, котитися.

Котилися дрібні сльози,
Котилися, як горох...
Ох ніхто ж так не кохався,
Як кохалися ми вдвох.