Ой, козаче-бурлаче, | (2)
Чого в чорному ходиш?

Як же мені, молодому, | (2)
Не ходити у чорному?

Вчора в мене гості були, | (2)
Вони в мене їли й пили.

Вони в мене їли й пили | (2)
Ще й дім мені ограбили.

Стару неньку зарубали, | (2)
А миленьку собі взяли.

Устав же я раненько, | (2)
А де ж моя миленька?

Ой, крикнув я на малого: | (2)
— Сідлай коня вороного!

Та поїдем в чисте поле, | (2)
Будем Бакшу доганяти.

Та поїдем доганяти, | (2)
Миленькую відбирати.

Ідем гони, їдем другі, | (2)
Начав дощик накрапати.

Начав дощик накрапати, | (2)
Отут будем ночувати.

Отут милий поглядає, | (2)
Там Бакша миленьку обіймає.

Крикнув би я — недокрикну, | (2)
Стрільнув би я — недострілю.

Ой, відсунься, миленька, | (2)
Голубонько сивенька.

Нехай же я Бакшу заб'ю, | (2)
А миленьку собі возьму.

Не будеш ти Бакшу бити | (2)
Бо з Бакшою добре жити.

Ой миленька моя, де присяга твоя? | (2)
— У лісочку під листочком.

— Миленькая моя! | (2)
Ти ж уся правда була.

Зосталися дрібні діти, | (2)
Хто ж їх буде глядіти?

Єсть в них рідний батько | (2)
Давати їм порядок.

Ой, летіли білі гуси | (2)
Через темнії ліси.

Ой, летіли, ґерґотали: | (2)
— Нема тата, нема мами.

Ой, піду я до брата — | (2)
Тії лави, тая й хата.

Тії лави, тая й хата, | (2)
Тільки нема мами й тата.