Ой, казала, дівчинонько,
Що й не будеш тужити,
Як я сяду та й поїду
Ггосударю служити.

Ой, не буду, козаченьку,
Ой, не буду, не буду,
Ти виїдеш за ворота,
Я за тебе забуду.

Ой, виїхав козаченько
За новії ворота,
Забулася дівчинонька,
Що в рученьках робота.

Ой, виїхав козаченько
Та за густії лози,
Обілляли дівчиноньку
Та дрібненькії сльози.

Ой, виїхав козаченько
Та за густу ліщину,
Ой, Боже ж мій милосердний,
Покинув я дівчину!

Ой, виїхав козаченько
Та за білії піски,
Оглянувся назад себе,
Біжить братічок пішки.

Ой, вернися, козаченьку,
Вже матінка вмирає!
Не вернуся – забарюся,
Нехай з Богом спочиває...

Ой, вернися, козаченьку,
Вже батенько вмирає!
Не вернуся – забарюся,
Нехай з Богом спочиває...

Ой, вернися, козаченьку,
Бо дівчина вмирає!
Буду бити, коня гнати,
Аби живу застати.

Ой, виїхав козаченько
На високії гори,
А вдарили по дівчині
Голосненькії дзвони.

Приїжджає козаченько
Аж у свою селину,
Там малярики малюють
На дівчину домовину.

Ой, на кого, малярики,
Буде сяя домовина?
Ой, на тую дівчиноньку,
Що козака любила.

Ой, приїхав козаченько
Під новії ворота.
Лежить дівка на лавоньці
Та ще й краща од злота.

Ой, увходить козаченько
У новую світлоньку,
Лежить, лежить його мила
Та на всюю лавоньку.

Ой, дівчино, дівчинонько,
Ой, чого ж ти вмирала,
Чом ти мене молодого
З війська не чекала?

Ти ж казала, дівчинонько,
Що й не будеш тужити,
Як я сяду та й поїду
Государю служити.