Ой, їхали три козаки в Веньґір,
Питалися до Марусі весь день.
- Ой, де тота Марусенька
Що так файно сорочечки шиє.

Ой, де жиє, ой, де проживає,
Що так файно шовком вішиває.
Щоб вішила сорочечку зґречі
Та на мої козацькії плечі.

Ой, чим же ти, Марусе, світила,
Як їс мені сорочечку шила?
Ой, світила-м сухими скіпками,
Вішивала-м я тонкими нитками.
Та вішила-м за таляра шовку,
Та вломила-м за копоньку йголку.