Ой, хотіла мене мати
За рудого дати,
Було мені до порога |
Головоньку втяти. | (2)

Мене мати не слухала,
За рудого дала,
А ще й мені наказала, |
Щоб я шанувала. | (2)

А я його шанувала,
Шанувати мушу,
Ой, господи милосердний, |
Возьми з нього душу. | (2)

Ой, Господи Милосердний
З найвищого неба!
Вийми душу із рудого, |
Рудому не треба. | (2)

Вийми душу із рудого,
Рудому не треба,
Таки мені, моя мати, |
Чорнявого треба. | (2)

Я в середу родилася,
Горе мені, горе.
Не дай мене за старого, |
Бо борода коле. | (2)

Дай же мене за такого,
Що сіються вуса,
Він до мене кивне, моргне, |
А я засміюся. | (2)

Ой, з-за гори кам'яної
Вітер марширує.
Нехай мене сякий-такий |
Дурень не цілує. | (2)

Нехай мене поцілує
Високий, тоненький,
В нього личко, як яблучко, |
А сам молоденький. | (2)