Ой, горе тому, а лебедику самому,
Шо поросло та біле ж пір'я по йому.

То не пір'я, а то дівоцькая краса,
Чого в дівки а не розчесана коса.

Та чого в давки та не розчесана коса,
Та либень вона та мале дитя зродила.

А й, ізродивши, та й у китайку сповила,
А сповивши на Дунай-річку однесла.

А сповивши на Дунай-річку однесла,
Через тебе та мене мати прокляла.

Пливи, пливи, та, мале дитя, ріками,
А я піду та й погуляю з дівками.