Ой, гаю, гаю, дівчино Галю,
Як ми любились — сам не знаю.
Любились ми півтора року,
Поки не знали вороги з боку.
Вороги взнали — розклеветали,
Нас з тобою розлучали.

Не розлучать нас ні світ, ні зоря,
Хіба розлучить сирая земля.
Не розлучать нас ні батько, ні мати.
Хіба розлучить заступ та лопата,
Заступ та лопата — зрубленая хата.

Ой, дівчино-чарівниченько,
Причарувала біле личенько.
Козаченьку мій, то нерозум твій,
Та бодай ти знав з сіней до хати,
Так як я знаю чарувати:
Мої чароньки — чорні брівоньки.
Моя принада — сама молода!