Ой, дощ, іде дощ,
В долині калюжа.
Розсердилась жінка |
Та на свого мужа. | (2)

Розсердилась жінка
Та на свого мужа,
Вилізла на піч |
Та й лежить недужа. | (2)

Іди, милий,
Хата від хати
Для своєї милої |
Ліків шукати. | (2)

Вставай, мила,
Я приніс горілки.
Цур тобі, пек тобі, |
Шукай собі жінки. | (2)

Вставай, мила,
Приніс тобі меду.
Єй-бо, не встану, |
Головки не зведу. | (2)

Прираїли його
Добрі люди:
Вирубай дубину, |
То здорова буде. | (2)

Запріг милий
Рябую кобилу
Та поїхав милий |
У ліс по дубину. | (2)

Вставай, мила,
Я привіз дубину
На твою головоньку |
Ще й на твою спину. | (2)

Ой, устала мила,
Так як не лежала.
Обняла мужа |
Та й поцілувала. | (2)

Дай тобі боже
З високого неба,
Що ти догадався, |
Чого мені треба. | (2)

Мене не боліли
Ні руки, ні кості,
Я тільки лежала |
Для твоєї злості. | (2)