Ой, дай мені ж, Боже,
Та й повечоріло.
Може, б моє серденько
Та й повеселіло.

Хоч би мені ж, Боже,
Та й сонечко зайшло.
Може, б моє серденько
Та й до мене прийшло.

Ой, хоч не до мене —
До моєї хати.
Відчиняй же дверечка,
Щоб не чула мати.

Ой, як відчиняла,
Важенько вздихала,
За ворота вийшла —
Правдоньки питала:

Чи ти мене любиш,
Чи з мене смієшся,
Що ти наді мною,
Як голубчик, в'єшся?

А я тебе люблю,
Ще й любити буду.
По правді признаться:
Сватати не буду.

Ой, рад би я брати,
Так не велить мати.
Ой, рад би я взяти,
Так вижене з хати.