Одного разу в вільний час,
Звичайно, як у маю,
Як місяць звечира зійде, |
Спішу в садок до гаю. | (2)

Там соловейко стрінув я,
Сидячи на калині,
Веселу пісню він веде |
По нашій Україні. | (2)

Ти, соловейку, пташку мій,
Лети на Україну,
Скажи дівчині, що я ї |
До смерти не покину. | (2)

І знов настала та пора,
Весь гай зазеленівся,
Ходит дівчина попід гай, |
Де ж той козак подівся. | (2)

А бідний козак у тюрмі
В віконце споглядає,
Ой, бачит він соколонька, |
Про дівчину питає. | (2)

Ой, соловейку, пташку мій,
Чи бачив ти хатину,
Зелений гай, вишневий сад, |
А в тім саду дівчину?.. | (2)