Одного разу мав я дівчину,
Котру я ніжно так любив.
Ходив до неї я щовечора, |
Рожеві квіти їй приносив. | (2)

Прийшов до неї одного разу,
Як мати з дому десь пішла.
Тоді я її сміло питаю: |
Скажи, дівчино, чи ти моя? | (2)

Ой, як я маю, любий козаче,
Своєї правди сказати?
До мене ходиш, зі мнов говориш, |
А в серці іншу можеш мати. | (2)

О, ні, дівчино, о, ні, єдина,
Дай свому серцю супокій.
Видить Бог з неба, що тя кохаю, |
До смерті вірний буду тобі. | (2)

Одного разу, як ми сиділи,
І ясен місяць світив на нас,
А я не знала, бідна дівчина, |
Що то вже було останній раз. | (2)