Несе теща воду, коромисло гнеться,
А зять на порозі стоїть та й сміється: | (2)

– Неси швидше воду, бо нічим умиться,
Ідеш, шкандибаєш, противно дивиться. | (2)

Як принисеш воду, рубай швидше дрова,
Щоб через годину вечеря готова. | (2)

Не буде півлітри, то вигоню з хати,
Будеш під забором всю ніч ночувати. | (2)

– Ой, зятю, мій зятю, який ти хороший,
Чом не виганяв'їс, як давала'м гроші? | (2)

Як давали гроші, ви були хороші,
А як перестали, та й мене прогнали. | (2)

Ой, куди я піду, як нема вже хати?
Нема ні куточка, ніде переспати. | (2)

– Ой, маю я діток: дві дочки і сина,
Вийди, мамо, з хати, бо ти нам причина. | (2)

А ти йди до сина, в нього більші хати,
Будеш там і жити, бо ти його мати. | (2)

– Діти, мої діти, не межуйте мною,
Викопайте яму мені з головою. | (2)

Викопайте яму, та й не споминайте,
Скажіть своїм дітям, так і нас ховайте. | (2)